Класифікація небезпечних вантажів


EUROFORWARD

1-й клас небезпеки - небезпечні речовини, які мають вибухові властивості здатні викликати пожежу з вибуховою дією. Під даний клас потрапляють також і пристрої, у складі яких знаходяться вибухові речовини та засоби підривання, необхідні для піротехнічного ефекту.

Приклад: тротил, ТЕН, нітрогліцерин, амонал, гранітол.

Підклас 1.1 — максимально небезпечний клас небезпеки, в якому речовини та вироби, характеризуються небезпекою вибуху масою.* (*вибух масою — це вибух, який миттєво поширюється на весь вантаж).
Підклас 1.2 - Речовини та вироби, що характеризуються небезпекою розкидання, але не створюють небезпеки вибуху масою.
Підклас 1.3 — Речовини та вироби, що характеризуються пожежною небезпекою, а також або незначною небезпекою вибуху, або незначною небезпекою розкидання, або тим та іншим, але не характеризуються небезпекою вибуху масою: а) які при горінні виділяють значну кількість променистого тепла; або b) які, спалахуючи одне за одним, характеризуються незначним вибуховим ефектом або розкиданням або тим і іншим.
Підклас 1.4 — Речовини та вироби, що становлять лише незначну небезпеку вибуху у разі займання або ініціювання під час перевезення. Ефекти виявляються в основному всередині упаковки, при цьому не очікується викиду уламків значних розмірів або на значну відстань. Зовнішня пожежа не повинна бути причиною практично миттєвого вибуху майже всього вмісту упаковки.
Підклас 1.5 — Речовини дуже низької чутливості, які характеризуються небезпекою вибуху масою, але мають настільки низьку чутливість, що існує дуже мала ймовірність їх ініціювання або переходу від горіння до детонації за нормальних умов перевезення. Відповідно до мінімальної вимоги до цих речовин, вони не повинні вибухнути при випробуванні на вогнестійкість.
Підклас 1.6 - Вироби надзвичайно низької чутливості, які не характеризуються небезпекою вибуху масою. Ці вироби містять лише вкрай нечутливі до детонації речовини та характеризуються мізерною ймовірністю випадкового ініціювання чи розповсюдження вибуху.

2-й клас небезпеки - до цього класу відносяться речовини, що містять гази стислі, зріджені охолодженням і розчинені під тиском,
відповідають хоча б одній з наступних умов:

- Абсолютний тиск пари при температурі 50 0С дорівнює або вище 3 кгс/см2 (ЗОО кПа);
- Критична температура нижче 50 0С.
За фізичним станом гази поділяються на:
• стислі, критична температура яких нижче -10 0С;
• скраплені, критична температура яких дорівнює або вище -100С, але нижче 700С;
• скраплені, критична температура яких дорівнює або вище 70 0С;
• розчинені під тиском;
• скраплені переохолодженням;
• аерозолі та стислі гази, що підпадають під дію спеціальних розпоряджень.

Підклас 2.1 - незаймисті гази;
Підклас 2.2 - незаймисті отруйні гази;
Підклас 2.3 - легкозаймисті гази;
Підклас 2.4 - легкозаймисті отруйні гази;
Підклас 2.5 – хімічно нестійкі;
Підклас 2.6 - хімічно нестійкі отруйні.

3-й клас небезпеки - легкозаймисті рідини, суміші рідин, а також рідини, що містять тверді речовини в розчині або суспензії, які виділяють легкозаймисті пари, що мають температуру спалаху в закритому тиглі 610С і нижче.

Підклас 3.1 - легкозаймисті рідини з низькою температурою спалаху та рідини, що мають температуру спалаху в закритому тиглі нижче мінус 180С або мають температуру спалаху у поєднанні з іншими небезпечними властивостями, крім легкозаймистості;
Підклас 3.2 - легкозаймисті рідини із середньою температурою спалаху - рідини з температурою спалаху в закритому тиглі від мінус 18 до плюс 230С;
Підклас 3.3 - легкозаймисті рідини з високою температурою спалаху - рідини з температурою спалаху від 23 до 610С включно у закритому тиглі.

4-й клас небезпеки - легкозаймисті речовини та матеріали (крім класифікованих як вибухові), дані речовини та вироби здатні під час перевезення легко спалахувати від зовнішніх джерел займання, в результаті тертя, поглинання вологи, мимовільних хімічних перетворень, а також при нагріванні.

Підклас 4.1. Легкозаймисті тверді речовини, здатні легко спалахувати від короткочасного впливу зовнішніх джерел запалення (іскри, полум'я або тертя) і активно горіти; Головна небезпека – вогонь та додаткова небезпека – термічна нестабільність – вибух.
Підклас 4.2. Самозаймисті речовини, які в звичайних умовах транспортування можуть мимовільно нагріватися і спалахувати; Головна небезпека – самозаймання.
Підклас 4.3. Речовини, що виділяють займисті гази. Головна небезпека - займисті гази (наприклад, карбід кальцію).

5-й клас небезпеки - дана група містить окислювальні речовини та органічні пероксиди, які здатні легко виділяти кисень, підтримувати горіння, а також можуть, у відповідних умовах або в суміші з іншими речовинами, викликати самозаймання та вибух.

Підклас 5.1. Окисляющие речовини, які власними силами не горючі, але сприяють легкої займистості інших речовин, і виділяють кисень під час горіння, цим збільшуючи інтенсивність вогню; Головна небезпека – окислення.
Підклас 5.2. Органічні пероксиди, які у більшості випадків горючі, можуть діяти як окислюючі речовини та небезпечно взаємодіяти з іншими речовинами. Багато хто з них легко спалахує і чутливий до удару і тертя. Головна небезпека – термічна нестабільність, тобто під час нагрівання можливий вибух.

6-й клас небезпеки - отруйні (ЯВ) та інфекційні (ІВ) речовини, здатні викликати смерть, отруєння або захворювання при попаданні всередину організму або при зіткненні зі шкірою та слизовою оболонкою.

Підклас 6.1 - отруйні (токсичні) речовини, здатні викликати отруєння при вдиханні (парів, пилу), потраплянні всередину або контакті зі шкірою. Речовини підкласу 6.1 відносяться до наступних трьох груп упаковки залежно від ступеня небезпеки, яку вони становлять під час перевезення:
o група упаковки I: сильнотоксичні речовини,
o група упаковки II: токсичні речовини,
o група упаковки III: слаботоксичні речовини.
Підклас 6.2 - речовини та матеріали, що містять хвороботворні мікроорганізми, небезпечні для людей та тварин До підкласу 6.2 віднесено інфекційні речовини.
Інфекційні речовини - це речовини, про які відомо або є підстави вважати, що вони містять патогенні організми. Патогенні організми визначаються як мікроорганізми (включаючи бактерії, віруси, рикетсії, паразити, грибки) або мікроорганізми-рекомбінанти (гібриди або мутанти), щодо яких відомо або є підстави вважати, що вони є збудниками інфекційних захворювань тварин або людини.
Інфекційні речовини включаються до підкласу 6.2, і їм надається номер ООН 2814 або 2900, залежно від конкретного випадку, з урахуванням їх віднесення до однієї з трьох груп небезпеки на основі критеріїв, розроблених Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) та опублікованих у другому виданні (1) року) ВООЗ «Посібник із біологічної безпеки в лабораторних умовах».
Група небезпеки характеризується патогенними властивостями організму, способом та відносною легкістю передачі, ступенем небезпеки, на яку наражаються індивід або особина та їх групи, а також можливістю лікування за допомогою відомих та ефективних превентивних препаратів та методів лікування.

7-й клас небезпеки – радіоактивні речовини з питомою активністю понад 70 кБк/кг (нКі/г).
Радіоактивний матеріал – це будь-який матеріал, що містить радіонукліди, в яких концентрація активності, а також повна активність вантажу перевищують значення, зазначені у приписах.
Приклад: ізотопи для цілей діагностики та лікування, головки дефектоскопів, тарірувальні джерела, прилади гамма каротажу.
Головна (основна) небезпека: радіоактивне випромінювання у формі альфа-, бета- або гама-випромінювання.
Додаткові небезпеки: речовини можуть бути самозаймистими, вести до займання, можуть бути корозійними, можуть призвести до звільнення теплової енергії.
Можливі збитки від впливу променевого випромінювання: опіки, порушення імунної системи, зміни складу крові, випадання волосся, ракові захворювання, лейкемія, генетичні порушення, що виявляються у потомства, смерть.
!!! Безпека перевезень досягається ретельним дотриманням усіх вимог, що висуваються до перевезення радіоактивних матеріалів.

8-й клас небезпеки - їдкі та корозійні речовини, які викликають пошкодження шкіри, ураження слизових оболонок очей та дихальних шляхів, корозію металів та пошкодження транспортних засобів, споруд або вантажів, а також можуть викликати пожежу при взаємодії з органічними матеріалами або деякими хімічними речовинами.
Підклас 8.1 – кислоти;
Підклас 8.2 - луги;
Підклас 8.3 - різні їдкі та корозійні речовини (йод, ртуть та інші).
Головна (основна) небезпека: корозійна (роз'їдаюча) дія на живі тканини та на матеріали.
Додаткові небезпеки: отруйність, пожежонебезпека, самозаймистість речовин, утворення легкозаймистих газів при зіткненні з водою, що впливає на загоряння. Корозійні речовини відповідно до різного ступеня їх небезпеки поділяються на групи, що позначаються маленькими літерами:
а — дуже їдкі речовини
b - їдкі речовини
с — речовини зі слабкою дією, що роз'їдає.
Символ 8 класу небезпеки - це рідини, що виливаються з двох пробірок і вражають руку або метал - вони чорні. Фон – верхня половина біла, нижня – чорна з білою облямівкою. Цифра "8" біла у нижньому кутку.
У 8 класі небезпеки - немає вантажів підвищеної небезпеки, якщо ці вантажі в упаковці, якою була група упаковки.

9-й клас небезпеки включає речовини та вироби, які під час перевезення становлять небезпеку, яка не відповідає визначенням інших класів.
Речовини та вироби класу 9 поділяються таким чином:
• речовини, дрібний пил яких при вдиханні може становити небезпеку здоров'ю;
• речовини та прилади, які у разі пожежі можуть виділяти діоксини;
• речовини, що виділяють легкозаймисті пари;
• літієві батареї; рятувальні засоби;
• речовини, небезпечні для довкілля;
• генетично змінені мікроорганізми та організми;
• речовини за підвищеної температури;
• інші речовини.
Речовинам та виробам класу 9, залежно від ступеня небезпеки, яку вони представляють під час перевезення, призначається група упаковки II або III.